Любов Григорівна Шевцова (8 вересня 1924 — 9 лютого 1943) — комсомолка, активна учасниця, член штабу підпільної антифашистської організації «Молода гвардія», що діяла на території міста Краснодон та Ворошиловградської (нині Луганської) області. Герой Радянського Союзу (1943).
Любов Шевцова народилася в селищі Ізварине Краснодонського району. У 1927 році сім’я Шевцовых переїхала в Краснодон. Батько — Григорій Ілліч, мати — Єфросинія Миронівна, Люба — їх єдина дочка. Навчаючись у школі, відрізнялася веселим характером, перемагала на спортивних змаганнях, брала участь в художній самодіяльності і відвідувала гурток юннатів.
Після початку Великої Вітчизняної війни, у лютому 1942 року вступила в ВЛКСМ. Того ж року закінчила розвідшколу 4 Управління Держбезпеки СРСР, пройшла підготовку як розвідник і радист. Із псевдонімом “Григор’єва” була включена до складу резидентури “Буря” НКВС УРСР – диверсійно-розвідувальної групи, залишеної у Ворошиловградській області для активної діяльності в тилу німецько-нацистських окупантів.
В силу різних причин залишилася без керівництва, тому самостійно зв’язалася з краснодонським підпіллям і згодом стала членом штабу молодіжної антифашистської організації «Молода гвардія».
Внаслідок зради була заарештована поліцаями 8 січня 1943 року і після жорстоких тортур 9 лютого розстріляна в Гримучому лісі на околиці міста Ровеньки. Похована в братській могилі жертв нацизму.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року Любові Шевцовій було присвоєно Звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ім’ям Любові Шевцової були названі вулиці в Луганську, Дніпропетровську, Сумах, Волгограді, Красноярську, Воронежі, Новосибірську, Нижньому Новгороді та інших населених пунктах України і Росії.