Дмитро Костянтинович Моторний. Двічі Герой Соціалістичної Праці. Герой України

Дмитро Костянтинович Моторний. Двічі Герой Соціалістичної Праці. герой України

Дмитро Моторний народився 2 листопада 1927 року у селі Родзянчино Бобринецького району Зинов’євської округи, нині – село Трудолюбівка Бобринецького району Кіровоградської області. У 1932 році разом з батьками переїхав у село Преображенка Чаплинського району Херсонської області. У 1941 році закінчив 6 класів неповної середньої школи. У 1944-1948 роках працював трактористом, шофером радгоспу імені Карла Маркса села Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області. У 1948-1952 роках навчався у Херсонському суднобудівному технікумі. У 1952-1953 роках працював помічником майстра, майстром, старшим майстром Херсонського суднобудівного заводу.

У 1953 році на заклик держави піднімати село добровільно поїхав у найвіддаленішу від Херсона й найвідстаючу Ушкальську МТС Верхньорогачицького району Херсонської області, де чотири роки працював завідуючим майстерні. У 1957-1959 роках навчався на спеціальному факультеті Мелітопольського інституту механізації і електрифікації сільського господарства, де здобув фах інженера-механіка. У 1959-1963 роках – головний інженер, з лютого 1963 року – голова колгоспу імені Кірова (з 1997 – приватно-орендний кооператив “Зоря”) села Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області.

Чорнобаївка, перш за все, була відома своїми високими врожаями. Господарство знаходиться в зоні ризикованого землеробства. За радянських часів воно мало 1500 гектар зрошувальних земель, та селяни власним коштом і власними силами додали ще 2500 і виборювали свого часу рекорди всесоюзного масштабу. Наприклад, у 1984 році з площі 200 гектар отримали 924 центнери помідорів, а озимої пшениці – по 78-80 центнерів з гектара.

У 2001 році показники господарства по урожайності озимої пшениці (головної зернової культури півдня України) одні з найвищих у районі та області. В “Зорі” вирішили відновити позиції у вирощуванні традиційної для півдня культури – помідорів. В результаті відпрацьовано такі технології та сорти, які дозволяють і в складних погодних умовах отримувати стабільно високі врожаї. В кооперативі реконструювали власний консервний цех і вся овочева продукція надходить на переробку сюди, а не посередникам. А це додаткові робочі місця, прибуток у касу господарства. Не підвів професійний досвід керівника господарства і у виборі стратегії розвитку тваринництва. Коли в інших господарствах майже ліквідували тваринництво, тут зберігали поголів’я великої рогатої худоби (всього 3500 голів) та продовжували селекційну роботу. І не даремно. Наказом Міністерства аграрної політики України в господарстві було затверджено два племінних заводи з розведення молочної худоби: червоної степової та англерської. Із 22 господарств Бєлозерського району кооператив забезпечує понад 60% валового надою молока по району. Справно працює млинокомплекс. Виробляють крупи, олію, борошно, печуть хліб.

Велику увагу Д.К. Моторний приділяв будівництву виробничої та соціально-побутової сфери. Це будівництво консервного цеху, механізованого току, молокопереробного цеху, фруктосховища, приміщень для утримання великої рогатої худоби, а також палацу культури, дитсадка, школи, спортзалу, амбулаторії, пансіонату, газової та водопровідної мережі тощо. Всі роботи виконувала будівельна бригада кооперативу, за власні кошти, без кредитів та державного бюджету. У підсумку, створена база переробних підприємств, досягнуто стабільних високих врожаїв сільськогосподарських культур та високої продуктивності тваринництва, чим забезпечується рентабельність у межах 90-100%. В палаці культури регулярно працює дев’ять колективів художньої самодіяльності. За ініціативою Дмитра Моторного, який є великим шанувальником народної пісні, палац культури кооперативу став засновником міжрегіонального фестивалю хорового співу “Чорнобаївський заспів”.

Указом Президента України Леоніда Кучми № 972/2002 від 2 листопада 2002 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, впровадження сучасних форм господарювання голові приватно-орендного кооперативу “Зоря” Білозерського району Херсонської області Дмитру Костянтиновичу Моторному присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Депутат Верховної Ради УРСР 10-11 скликань. Народний депутат СРСР від Союзної ради колгоспів (03.1989-1991). Голова ради колгоспів України (06.1987-10.1992). Був членом Центральної ревізійної комісії КПРС. У 1999 році довірена особа кандидата у Президенти України Л.Д. Кучми у загальнодержавному виборчому окрузі. Почесний член Української Академії аграрних наук (УААН, Відділ регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва, 03.2001).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року за досягнуті успіхи в розвитку тваринництва, збільшенні виробництва і заготівель м’яса, молока, яєць, вовни та іншої продукції голові колгоспу імені С.М. Кірова Білозерського району Херсонської області Дмитру Костянтиновичу Моторному присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі “Серп і Молот”.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 січня 1986 року за видатні успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва, впровадження інтенсивних технологій і досягнень науково-технічного прогресу, дострокове виконання планів виробництва і продажу державі продукції землеробства і тваринництва в одинадцятій п’ятирічці голові колгоспу імені С.М. Кірова Білозерського району Херсонської області Дмитру Костянтиновичу Моторному вдруге присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі “Серп і Молот”.

Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1977). Лауреат республіканської премії імені В.К. Семінського (1988), премії імені В.І. Вернадського (2000).

Нагороджений радянськими нагородами: трьома орденами Леніна (22.03.1966, 14.02.1975, 20.01.1986), орденом Жовтневої революції (08.04.1971), медалями: “За доблесний труд в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” (1945), “Двадцять років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” (1965), “50 років Збройних сил СРСР” (1970), “За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна” (1970), “Тридцять років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” (1975), “Ветеран праці” (1983), “Сорок років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” (1985), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1987); нагородами Співдружності Незалежних Держав: медалями “П’ятдесят років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” (1995), “Маршал Советского Союза Жуков” (1997), “Шістдесят років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” (2005); українськими нагородами: орденом князя Ярослава Мудрого ІV (15.11.2012, за значний особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, вагомі трудові досягнення, багаторічну самовіддану працю та з нагоди Дня працівників сільського господарства) та V (27.10.1997, за значний особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу, багаторічну сумлінну працю) ступеня. Відзначений срібними медалями ВДНГ СРСР (1967, 1972), золотими медалями ВДНГ СРСР (1975, 1982, 1983, 1989), дипломами пошани ВДНГ СРСР (1984), з врученням автомобіля “Москвич” (1986), Почесною медаллю Радянського фонду миру (1985); дипломом “Краща людина року Херсонщини” в номінації “Працівник сільського господарства року” (2001), Трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики України “Знак Пошани” (2002), Почесною відзнакою “За багаторічну плідну працю в галузі культури” (2003), Почесною відзнакою Держводгоспу України (2004). Відмінник освіти СРСР (1987). Лауреат рейтингу “Золота Фортуна” (2000).

Автор книги “Земля і люди” (1980).