Олесь Олексійович Бузина (1969-2015) — автор популярної публіцистики переважно історичної тематики, український письменник, журналіст, сценарист і телеведучий. Він віддав журналістиці понад 20 років, працював репортером, ведучим телепередач, зняв 29 документальних фільмів, видав сім книг.
Олесь Бузина народився 13 липня 1969 року в Києві. Батьки Олеся були нащадками українських козаків і селян, батько, Олексій Григорович Бузина — офіцер 5-го (ідеологічного) управління КДБ. Прадід письменника служив у царській армії офіцером, а під час колективізації 1930-х років був раскулачен і відправлений на будівництво Біломорканалу.
Олесь навчався в київській спеціалізованій школі № 82 ім. Т.Г.Шевченка. Закінчив у 1992 році філологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «викладач російської мови і літератури», але викладацькою діяльністю не займався.
Працював у різних київських виданнях: газетах «Кієвскіє вєдомості» (1993-2005), «2000» (2005-2006); журналах «Друг читача», «Лідер», «Наталі», «Его», «XXL». З 2007 року вів авторську колонку і блог в газеті «Сєгодня». З жовтня 2006 по квітень 2015 року був ведучим програми «Teen-ліга» на каналі «Інтер», сучасної української телеверсії гри «брейн-ринг». З 2011 року брав участь у програмі «Холостяк. Як вийти заміж. З Анфісою Чеховою». З січня 2015 року — шеф-редактор газети «Сєгодня». У березні 2015 подав у відставку через незгоду з цензурою, яку здійснювало керівництво інфохолдингу «Медіа Група Україна».
Олесь Бузина дотримувався погляду про триєдність російського (руського) народу («малоросів, білорусів і великоросов») і тому називав себе і українцем, і росіянином. Підтримував федералізацію України, її незалежність, двомовність української культури, широкий розвиток української та російської мов. На його думку, «свідомі українці стурбовані не стільки створенням української культури, скільки знищенням російської».
У січні 2006 року Олесь Бузина заявляв, що, як письменник, знає про існування політичної цензури на Україні (пов’язаної з режимом, який встановилися після перемоги «Помаранчевої революції»), оскільки кілька українських видавництв побоялися видавати його книжки.
У травні 2009 року Олесь Бузина запропонував прийняти пакет законів, що забороняють неонацистські організації та пропаганду нацизму, а також забороняють пропаганду ідеологічної спадщини ОУН як тоталітарної фашистської партії. На думку Олеся Бузини, президент України Віктор Ющенко сприяв становленню українського неонацизму і сам був неонацистом.
Проти Олеся Бузини неодноразово робилися спроби цензурних обмежень ідеологічного характеру. У травні 2009 року Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі доручила своєму апарату провести моніторинг друкованих ЗМІ на предмет їхньої відповідності закону «Про захист суспільної моралі». Це було зроблено за ініціативою члена комісії, директора Інституту українознавства П. Кононенко, який звернув увагу комісії на публікації Олеся Бузини в газеті «Сєгодня», де нібито «дискредитують видатних українських діячів, вибирається все ганебне в нашій історії».
На квітень 2009 року проти Олеся Бузини було проведено 11 судових процесів, які він виграв. Принаймні один з цих процесів в 2000 році був ініційований українським Союзом письменників, причому після виправдання біля будівлі суду на Бузину було скоєно напад. Ініціаторами судових процесів проти письменника були також політики Павло Мовчан (голова товариства «Просвіта») та Володимир Яворівський (Блок Юлії Тимошенко).
Олесь Бузина дотримувався традиційних поглядів, за що громадське об’єднання «Гей-форум України» у 2011 році поставило його на 4 місце в рейтингу «Гомофобний діяч року». Зокрема, наводиться таке висловлювання письменника про гомосексуалів: «Вони повинні поважати мій людський прояв фізичної відрази до них і намагатися не виявляти при мені своїх порочних схильностей. Тим більше, не нав’язувати їх суспільству. Місце педерастів — серед педерастів».
Улюбленими російськими книгами Олеся Бузини були «Герой нашого часу» Михайла Лермонтова і «Біла гвардія» Михайла Булгакова. Сам Олесь Бузина є автором семи книг, деякі з яких багаторазово перевидавалися:
«Вурдалак Тарас Шевченко» (2000)
«Таємна історія України-Русі» (2005)
«Поверніть жінкам гареми» (2008)
«Революція на болоті» (2010)
«Воскресіння Малоросії» (2012)
«Союз плуга і тризуба. Як придумали Україну» (2013).
«Докиївська Русь» (2014)
Як автор сценарію і ведучий Олесь Бузина брав участь у створенні телевізійного документального 11-серійного циклу «Слідами пращурів з Олесем Бузиною». Всього Олесем Бузиною було знято близько трьох десятків документальних фільмів.
16 квітня 2015 року Олесь Олексійович Бузина був застрелений в центрі Києва, біля свого будинку, в районі вулиці Дегтярівська, 58, за свідченнями — з автомашини «Форд Фокус» темно-синього кольору… Олесь пішов з життя в 45 років. У нього залишилася дружина і дочка.
Після державного перевороту 2014, відомого під назвами «Євромайдан», «Європейська революція» та «Революція гідності», коли владу в Україна захопила євроинтегрована псевдонаціоналістична мафія, твори Олеся Бузини потрапили під негласну заборону. Але попри цензуру і репресії, популярність книжок і фільмів Олеся Бузини продовжує зростати. Після «Майдану» для багатьох українців образ Олеся Бузини став символом чесності, честі, принциповості, сміливості, ідейності, справжнього патріотизму, щирої і жертовної любові до України.