Пилип Коновал народився 15 вересня 1888-го в селі Кутківці Кам’янець-Подільського повіту Подільської губернії, майже на кордоні Російської імперії з Австро-Угорщиною (нині це Чемеровецький район Хмельниччини). Змалку хлопцеві доводилося багато працювати.
Коли Пилипові виповнився 21 рік, його призвали на військову службу до Російської Імператорської армії. Після служби юнак не став повертатися на Україну, а залишився працювати лісорубом у Сибіру. Потім, в 1913 році, як і багато тогочасних українців вирішив шукати кращої долі за океаном. На пароплаві з Владивостока дістався тихоокеанського узбережжя Канади, де влаштувався лісорубом неподалік Ванкувера, в провінції Британська Колумбія. Згодом перебрався далі на схід – до провінції Онтаріо, де мешкало багато земляків із України.
1914 року розпочалася Перша світова війна. Канада, як домініон Великої Британії, відправила на фронти понад 600 тисяч чоловіків. Одним із них був Пилип Коновал, який пішов до війська добровольцем. Більшість канадських українців спіткала інша доля – їх інтернували у концтабори, адже вони були вихідцями з ворожої щодо Канади Австро-Угорщини. Коновала врятувало те, що він був уродженця союзної Російської імперії.
Влітку 1916 року Коновала зарахували до складу 47-го батальйону 10-ї піхотної бригади 4-ї дивізії Канадського експедиційного корпусу, де він отримав звання капрала – відповідник молодшого сержанта. З Галіфакса (Нова Шотландія, Канада) бійців перевезли до Ліверпуля (Англія), а вже звідти – на фронт у Північній Франції. Там українцеві довелося пережити всі жахи “траншейної війни”.
Безпосередньо бойові дії для 47-го батальйону розпочалися в жовтні 1916 року під час знаменитої битви на Соммі. У квітні 1917-го Коновал брав участь у наступі в районі гірського хребта Вімі. Проте найбільше відзначився у жорстоких боях за висоту 70 поблизу міста Ланс 22–24 серпня того ж року. Ціною втрати понад 9 тисяч солдатів канадці захопили висоту, а наш співвітчизник став героєм Канади і всієї Британської імперії.
Під час тих боїв Пилип Коновал особисто захопив дві кулеметні позиції, вбивши щонайменше 16 німців, узявши як трофей один кулемет, а другий знищивши гранатами.
Там же ж отримав поранення. Був евакуйований до військового шпиталю в Англії. На фронт він більше не потрапив. 15 жовтня 1917 року король Великої Британії Георг V (дідусь Єлизавети ІІ) під час урочистої церемонії перед Букінгемським палацом у Лондоні нагородив Коновала Хрестом Вікторії. При цьому монарх промовив: “Ваш подвиг є одним із найсміливіших та героїчних в історії моєї армії. За це прийміть мою подяку”.
Хрест Вікторії (Victoria Cross, скорочено VC) – найвища військова нагорода Великої Британії, яку вручають за героїзм, виявлений у бойовій обстановці.
У 1918–1919 роках Пилип Коновал брав участь у громадянській війні в Росії. Перебував у Владивостоці як перекладач Канадських Сибірських експедиційних сил, що підтримували білогвардійські війська адмірала Колчака.
Після повернення до Канади українець взяв участь у параді ветеранів війни в Оттаві 19 липня 1919 року. А наступної ночі сталася трагедія: Коновал влаштував бійку з чоловіком на ім’я Вільям Артіх, який в розмові ображав Канаду і особу короля. В сутичці Коновал убив Артіха ножем, після чого заявив поліції, що небіжчик був за походженням австрійцем, а значить – ворогом Канади.
Майже два роки Коновал провів за ґратами. За цей період слідство встановило, що він страждає на невроз (за сучасною класифікацією – посттравматичний стресовий розлад), спричинений участю в бойових діях і тяжким пораненням, тому час від часу не здатний контролювати власні дії. З того часу колишнього солдата майже сім років примусово лікували у психіатричній клініці.
Вийшовши на свободу, Коновал влаштувався працювати в Оттавську електробудівельну компанію. Потім працював наглядачем бюро прем’єр-міністра Канади Вільяма Маккензі Кінга.
Пилип Миронович Коновал помер 3 червня 1959 року. Поховали його з військовими почестями на цвинтарі Нотр-Дам в Оттаві (Notre Dame de Lourdes Cemetery). Меморіальні дошки на честь героя було встановлено в Оттаві, Торонто, Нью-Вестмінстері (Британська Колумбія), Дофіні (Манітоба) і Лансі (Франція).