Северин Наливайко (XVI ст.). Козацький ватажок, керівник народного повстання проти польського панування та уніатства

Северин Наливайко (XVI ст.). Козацький ватажок, керівник народного повстання проти польського панування та уніатства

Северин (Семерін) Наливайко (дата народження невідома, Семерій, Гусятин, нині Тернопільська область – 11 (21) квітня 1597, Варшава) – козацький ватажок кінця XVI століття, керівник повстання, що охопило значну територію Польсько-Литовської держави (зараз території сучасних України та Білорусі).

Походив з боярського роду, належав до дрібної руської православної шляхти. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната Олександра Калиновського, переїхав з матір’ю в Острог до старшого брата Дем’яна, викладача Острозької академії та священика домашньої церкви князя Костянтина Острозького. Імовірно, за протекції старшого брата Северин вступив на службу до війська князя Костянтина Василя Острозького, згодом ставши сотником його надвірної хоругви.

Брав участь в придушенні повстання Косинського в 1593 році. Користуючись заступництвом князя Острозького, здійснював напади на маєтки панів і духовних осіб, ворожих православ’ю.

У 1594 році Северин Наливайко на чолі козацького загону ходив під Кілію і Бендери проти татар, потім прислав посольство в Запорізьку Січ з пропозицією про створення антитатарського союзу (зафіксоване в «Записках Лясоти»). Прибувши на Січ 1 липня 1594 року вони звернулися до запорожців із закликом підняти зброю проти шляхетського панування. Козацтво з великою підозрою поставився до пропозиції Наливайко, бо було відомо про його участь в придушенні повстання К. Косинського. Однак потім козаки погодилися брати участь в поході на татар. На чолі війська, що вирушило до Наливайко, був поставлений представник Січі Григорій Лобода.

Після боїв проти турків в Молдавії загони Наливайка повернулися на Поділля. Тут восени почалося повстання: в ніч на 16 жовтня козаки, керовані Наливайком, перебили шляхту, що з’їхалася в Брацлав на щорічні збори «рочки». До війська Наливайка приєдналися запорожці Г. Лободи та реєстрові козаки Я. Орішовського. У 20-х числах листопада повстанці захопили місто Бар. Тут була скликана козацька рада, яка постановила звернутися до руського народу з універсалами: закликати до повстання проти магнатів і шляхтичів, а також вжити заходів до забезпечення війська зброєю і продовольством. Населення жваво відгукнулося на заклик повстанців. Хвиля повстання скоро докотилася до Вінниці.

Ополчення Наливайко швидко збільшувалося – звідусіль збиралися загони українських селян, які тікали від утисків панів. Навесні 1595 року повстанське військо розділилося. Одна частина його, під проводом Наливайка, рушила на Волинь, здобула Луцьк, де були прихильники і слуги єпископа Кирила Терлецького, найбільш видного діяча унії. З Волині загін Наливайка рушив у Білорусію, де захопив і зруйнував Могильов. Падіння цієї сильної фортеці стало сигналом до масового повстання білоруського селянства.

Інша частина повстанського війська на чолі із Лободою і Шаулою рушила на Білу Церкву. Звідси цей загін мав просунутися до Києва і потім берегом Дніпра – в Білорусію, де планувалося з’єднатися з повстанцями Наливайка.

Польський король Сигизмунд III термвново викликав військо з Молдавії і доручив коронному гетьману Жолкевському придушити повстання, що вже охопило Білорусію і південні воєводства. З Молдавії повернулися війська на чолі з коронним гетьманом Ст. Жолкевским і магнатські загони, а на Могильов рушило 15-тисячне кінне литовське військо на чолі з воєводою Буйвидом.

Наливайко був змушений відступити на південь, де піднялося також повстання під проводом обраного нереєстровими козаками в гетьмани Лободи. Загони отамана і гетьмана з’єдналися біля Трипілля. Верховенство над козацькими силами перейшло до Лободи.

У лютому 1596 року за рішенням польського сейму на придушення повстання вирушило шляхетське ополчення на чолі з коронним гетьманом Жолкевським. Розгромивши наливайківців 28 лютого біля села Мацієвичи, він витіснив їх з Брацлавщини в Дике поле.

Козаки були розбиті і в битві біля Гострого Каменя, а потім обложені ворогом поблизу міста Лубни, на урочищі Солониці. Там повстанці відгородилися возами в чотири ряди і більше двох тижнів витримували облогу поляків, які оточили табір з трьох сторін (з четвертої сторони було болото). Через внутрішні чвари частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила Наливайка, Шаулу та інших керівників повстання.

28 травня (7 червня) 1596 року повстанці видали своїх ватажків гетьману Станіславу Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський наказав вирізати більшість козаків. Северина Наливайка після тортур було страчено у Варшаві.

Про Северина Наливайка українці склали багато пісень і народних дум. Як народного героя його не раз згадував Тарас Шевченко у своїх творах, зокрема в поемі «Тарасова ніч». Також Северинові Наливайку присвячували свої твори Кондратій Ф. Рилєєв, Іван Ле, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Олександр Дмитрук. На честь козацького ватажка найменовано цілий ряд вулиць у різних населених пунктах України.

Частина нащадків Наливайка зараз проживає в Миколаївській області, в районі Нової Одеси, інша частина в даний момент проживає в Московській області, а частина живе в місті Назарово Красноярського краю в Росії. Ще частина гілки нащадків Северина, що продовжує носити те ж прізвище, проживає в Чернігівській області, в Одесі, Кишиневі, Москві та багатьох інших містах.

Зберегти у PDFРоздрукувати