Костянтин Едуардович Ціолковський (1857-1935). Видатний вчений, один із засновників ракетобудування, теоретик космонавтики

Костянтин Едуардович Ціолковський (1857-1935). Видатний вчений, один із засновників ракетобудування, теоретик космонавтики

Костянтин Едуардович Ціолковський (5 (17) вересня 1857 — 19 вересня 1935) — російський і радянський вчений-теоретик, є одним із засновників ракетобудування та сучасної космонавтики, дослідник повітроплавання й аеродинаміки, педагог, письменник, прихильник і пропагандист ідей освоєння космічного простору. Роботи вченого надихнули таких провідних радянських ракетних інженерів, як Сергій Корольов і Валентин Глушко і зробили вагомий внесок в успіх радянської космічної програми.

За сімейними переказами, рід Ціолковських веде свою генеалогію від козака Северина Наливайка. Нащадки Наливайко були заслані в Плоцьке воєводство, де поріднилися з польською дворянської сім’єю і прийняли їхнє прізвище – Ціолковські. Саме ж прізвище походить від назви села Целкове.

Костянтин Ціолковський народився 5 (17) вересня 1857 року у селі Іжевське під Рязанню. Його батько, Едуард Ігнатійович Ціолковський (1820–1881), був дворянином середнього статку, а мати, Марія Іванівна Юмашева, була за походженням татаркою. Будучи освіченою жінкою, з дітьми звичайно займалася вона. Саме мати навчила Костянтина читати й писати, познайомила з початками арифметики.

У 1869 році вступив до гімназії. Великими успіхами майбутній учений не відзначався. У 1870 році, коли Ціолковському було 13 років, померла його мати. Позбавлений підтримки, хлопчик вчився усе гірше. У 1871 році — відрахування з гімназії з характеристикою «… для направлення в технічне училище». Отже Ціолковський провчився в гімназії всього чотири роки, два з яких він пробув в одному класі. Більше Ціолковський ніде не навчався. Але саме в цей час Ціолковський знайшов своє щире покликання й місце в житті. Він займався освітою самостійно. У цей же час Ціолковський прилучився до технічної й наукової творчості. Він самостійно виготовив астролябію (перша виміряна нею відстань — до пожежної каланчі), домашній токарський верстат, саморушні коляски й локомотиви.

Здібності сина стали очевидними для його батька, і він вирішив послати хлопчика до Москви. Костянтин сам знайшов собі квартиру й, живучи буквально на хлібі й воді (батько надсилав по десять-п’ятнадцять рублів на місяць), завзято вчився. Щоденно з десяти ранку й до трьох-чотирьох дня пополудні він вивчав наукову літературу в бібліотеці. За перший рік життя в Москві він пройшов фізику і засади математики. На другому Кроці вивчив диференціальне й інтегральне числення, вищу алгебру, аналітичну й сферичну геометрію.

Однак життя в Москві було досить дорогим, Ціолковський, незважаючи на всі зусилля, не зміг забезпечити себе достатніми засобами, тому в 1876 році батько відкликав його у В’ятку. Костянтин став приватним репетитором і заробляв самостійно, а у вільний час продовжуючи займатися в міській публічній бібліотеці.

У 1880 році Ціолковський здав іспити на вчительське звання й переїхав у Боровськ, розташований за 100 кілометрів від Москви, по призначенню Міністерства освіти на свою першу державну посаду. У 1892 році Ціолковський був переведений учителем у Калугу. Там він активно займається наукою, астронавтикою та аеронавтикою, будує спеціальний тунель, що дозволив вимірювати різні аеродинамічні характеристики літальних апаратів.

У ході аеродинамічних експериментів Ціолковський усе більше став звертати увагу на космічні проблеми.

У 1895 році була опублікована його книга «Грезы о земле и небе». У тому ж 1896 році Ціолковський приступив до написання своєї головної праці «Исследование космического пространства с помощью реактивного двигателя». У цій книзі були порушені проблеми використання ракетних двигунів у космосі — навігаційні механізми, поставка й транспортування палива та інше.

При радянській владі вченому було призначено персональну пенсію й забезпечено можливість плідної діяльності. Розробки Ціолковського зацікавили нову владу і йому було надано значну матеріальну підтримку. У 1918 році Ціолковського було обрано до Соціалістичної академії суспільних наук (в 1923 році перейменована в комуністичну академію, а в 1936 її основні інститути були передані Академії наук СРСР), а 9 листопада 1921 року ученому було призначено довічну пенсію за заслуги перед вітчизняною й світовою наукою.

Серед досягнень Костянтина Ціолковського: понад 400 робіт з теорії ракетобудування; наукове обґрунтування можливості космічних подорожей; перша в країні аеродинамічна лабораторія і аеродинамічна труба; розробка методики дослідження аеродинамічних властивостей літальних апаратів; проект керованого аеростату, модель суцільнометалевого дирижабля; теорія реактивного руху, доведення необхідності використання ракет для космічних подорожей; власна схема газотурбінного двигуна; вперше запропонований старт ракети з похилої направляючої (зараз цей спосіб використовується, зокрема, в системах залпового вогню).

Дослідження вченого вперше показали можливість досягнення космічних швидкостей, довівши ймовірність міжпланетних польотів. Він першим вивчив питання про ракету — штучний супутник Землі й висловив ідею створення навколоземних станцій як штучних поселень, що використають енергію Сонця, і проміжних баз для міжпланетних сполучень; розглянув медико-біологічні проблеми, що виникають при тривалих космічних польотах.

За особливі заслуги в області винаходів, що мають величезне значення для оборони Союзу РСР, Ціолковський в 1932 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Костянтин Едуардович Ціолковський, помер у Калузі 19 вересня 1935 року.

Напередодні 100-річчя від дня народження Ціолковського в 1954 році АН СРСР заснувала золоту медаль ім. К. Е. Ціолковського «3а видатні роботи в області міжпланетних сполучень».

У Калузі й Москві споруджені пам’ятники вченому; створений меморіальний будинок-музей у Калузі; його ім’я носять Державний музей історії космонавтики й педагогічний інститут (нині Калузький Державний Педагогічний університет), школа в Калузі, Московський авіаційно-технологічний інститут. Ім’ям Ціолковського названий кратер на Місяці.

Зберегти у PDFРоздрукувати