Михайло Гордійович Дроздовський – учасник Російсько-японської, Першої світової і громадянської воєн, генерал-майор, один з найвизначніших білогвардійських воєначальників.
Михайло Дроздовський народився 7 жовтня 1881 року в Києві в дворянській сім’ї. Його батько був генералом, учасником оборони Севастополя під час Кримської війни. У 1899 році Дроздовський закінчив Київський кадетський корпус і вступив до Павлівського військового училища, яке закінчив «за першим розрядом» (З відзнакою). Ще в корпусі вихователі відзначали видатні здібності хлопчика, але при цьому нарікали на його примхливий, непокірний характер і виняткову винахідливість у витівках.
З училища вийшов підпоручиком і був направлений в Лейб-гвардії Волинський полк. У 1904 здав іспити до Миколаївської академії Генштабу. Коли почалася Російсько-японська війна, поручик Дроздовський прийняв рішення їхати на фронт. Воював у складі 1-го Сибірського корпусу 2-ї Маньчжурської армії. За проявлену мужність був удостоєний ордена Св. Анни 4-го і Св. Станіслава 3-го ступеня.
Після війни Дроздовський продовжив освіту. Через кілька років він захопився авіацією і поїхав у відрядження до Офіцерської школи авіації в Севастополі.
На початку Першої світової війни був призначений в оперативний відділ Управління генерал-квартирмейстера Північно-Західного фронту. Навесні 1915 року отримав посаду начальника штабу 60-ї піхотної дивізії. За мужність, проявлену в боях, був нагороджений Георгіївською зброєю.
У 1916 році Дроздовський отримав звання полковника. Поранений незабаром в атаці, він був змушений на деякий час покинути фронт. Повернувшись на початку 1917 року, Дроздовський очолив штаб 15-ї піхотної дивізії. Навесні того ж року призначений командиром 60-го Замосцького полку.
Однак командування в ці місяці після Лютневої революції було нелегким випробуванням. Падіння дисципліни, ненадійність частин, втеча їх з позицій болісно сприймалася полковником Дроздовским.
В кінці грудня 1917 року в Яссах, на Румунському фронті, з ініціативи Дроздовського почалося формування 1-ї окремої бригади російських добровольців. Всупереч наказу штабу Румунського фронту про заборону подібних формувань, загін в складі близько тисячі чоловік під командуванням Дроздовського виступив в лютому 1918 року з Ясс на Дон для з’єднання з Добровольчою армією генерала Корнілова. Цей далекий похід по ворожих територіях, де вирували большевицькі і анархістські заколоти, багато хто називав «божевіллям», проте Дроздовський зумів успішно провести його.
В пасхальну ніч з 4 на 5 травня 1918 року загін Дроздовського сміливою атакою звільнив від червоних Ростов-на-Дону, до якого в той же час з півдня підійшла після Першого Кубанського походу Добровольча армія, очолена після загибелі Корнілова Денікіним. Дроздовський перейшов під командування Денікіна. При подальшому переформуванні Добровольчої армії загін Дроздовського був перейменований в 3-ю піхотну дивізію і брав участь у всіх боях Другого Кубанського походу.
У жовтні 1918 року під Ставрополем Михайло Гордійович Дроздовський був поранений в ногу і після кількох операцій помер від зараження крові в Ростовському госпіталі. При відступі білих в березні 1920 року труну з прахом генерал-майора було вивезено з Катеринодара до Севастополя. Місце поховання було знищено в роки Другої світової війни.