Олександр Олександрович Самійло (1869-1963). Генерал-лейтенант авіації. Професор

Олександр Олександрович Самійло (1869-1963). Генерал-лейтенант авіації. Професор

Олександр Олександрович Самійло (Самойло) – російський і радянський воєначальник, учасник Першої світової і Громадянської воєн. Генерал-майор Генерального штабу (до 1917). Генерал-лейтенант авіації (1940). Професор (1943).

Походив з роду гетьмана Запорізького війська Самійла Кішки. Народився 23 жовтня 1869 року у Москві в дворянській сім’ї. Син військового лікаря, що служив у 2-му гренадерському Ростовському полку. Освіту здобув в 3-й Московській гімназії.

На військовій службі з вересня 1890 року – доброволець у 2-му гренадерському Ростовському полку.

Після закінчення у 1892 році Московського піхотного юнкерського училища зарахований підпоручиком до 6-го гренадерського Таврійського полку. У листопаді 1892 року переведений у 1-й лейб-гренадерський Катеринославський полк. З серпня 1895 року – поручик. Слухачем відвідував лекції на історико-філологічному відділенні Московського університету.

Після закінчення Миколаївської академії Генерального штабу (1898) за першим розрядом проходив службу при штабі 36-ї піхотної дивізії в чині штабс-капітана. З грудня 1898 року командував ротою. Потім – офіцер при штабі Казанського військового округу.

З березня 1901 року – старший ад’ютант штабу 31-ї піхотної дивізії, капітан. З жовтня 1902 року на службі в штабі Київського військового округу: помічник старшого ад’ютанта штабу, обер-офіцер для доручень, старший ад’ютант штабу. За поданням офіційного представника Італії в ставці Верховного Головнокомандувача підполковника Моріса Марсенго (Maurice Marsengo) став командором ордена Італійської корони. У грудні 1904 возведений у підполковники.

У 1903 року здійснив відрядження з розвідувальними цілями в Австро-Угорщину, а в 1906 році – до Німеччини та Англії. Протягом 1907-1909 років командував батальйоном в Миргородському піхотному полку. З грудня 1908 року – полковник.

У серпні 1909 року полковник Самійло переведений до Головного управління Генерального штабу на посаду діловода розвідувального відділення. За поданням французького військового аташе полковника П’єра Ернеста Маттоні (Pierre Ernest Matton) нагороджений орденом Почесного легіону ступеня офіцера за надання уряду Франції даних про терміни мобілізації австро-угорських військ.

Під час Першої світової війни Олександр Олександрович Самійло служив в оперативному відділі Генерального штабу (штаб-офіцер для діловодства та доручень в управлінні генерал-квартирмейстера Ставки Верховного Головнокомандувача). У вересні 1915 року призначений виконувати посаду помічника генерал-квартирмейстера штабу армій Західного фронту. В грудні 1916 року за відмінну службу отримав звання генерал-майора.

Після так званої Лютневої революції (1917) генерал-майор Самійло послідовно обіймав посади генерал-квартирмейстера штабу 10-ї армії, начальника штабу тієї ж армії, генерал-квартирмейстера штабу армій Західного фронту.

Після так званої Жовтневої революції (1917) Самійло перейшов на бік більшовиків. Як керівник військової комісії радянської делегації брав участь в переговорах при укладенні з Німеччиною мирного договору в Брест-Литовську. У лютому 1918 року добровільно вступив в РККА і був зарахований в розпорядження начальника штабу Західного фронту.

Під час Громадянської війни обіймав посади різного рівня відповідальності. У вересні-листопаді 1918 року був начальником штабу 6-ї армії, яка потім діяла в складі Північного фронту. Війська під командуванням Самійла вели бої за звільнення залізничної лінії Вологда – Архангельськ, а після виведення англійських військ провели успішні операції з оволодіння містами Архангельськ і Онега. У травні 1919 року генерал-майор Самійло командував Східним фронтом, війська якого в цей період провели Бугурусланську і Белебейську операції.

З червня 1920 до лютого 1921 року керував діяльністю штабу, у віданні якого перебували мобілізаційні питання, вдосконалення бойової та оперативної підготовки, а також узагальнення бойового досвіду. Потім був призначений 3-м помічником начальника Штабу РККА.

Брав участь в мирних переговорах з Фінляндією в квітні 1920 року і з Туреччиною в березні 1921 року.

З липня 1922 року – начальник Московського окружного управління військових навчальних закладів, а з 1923 року – інспектор Головного управління військових навчальних закладів РСЧА. З 1926 року викладав у Московському університеті, а потім в Московському гідрометеорологічному інституті.

У 1935 році Олександру Самійлу було присвоєно звання комбрига, а в 1940 році він був призначений заступником начальника оперативного відділу Головного управління ВПС і отримав звання генерал-лейтенанти авіації.

З 1941 року генерал Самійло знову повертається до військово-педагогічної роботи: він викладач кафедри загальної тактики Військово-повітряної інженерної академії ім. М. Є. Жуковського, а з 1943 року – начальник кафедри військової адміністрації, професор.

З 1948 року у відставці.

Помер у Москві 8 листопада 1963 року. Похований на Новодівичому кладовищі.

Зберегти у PDFРоздрукувати