Митрополит Петро Могила (1597-1647). Православний святий. Реформатор, місіонер. Один із засновників Києво-Могилянської академії

Митрополит Петро Могила

Митрополит Петро (Петро Симеоновіч Могила, Петру Мовіле) – єпископ Константинопольської православної церкви, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі. За його участі відновилося православне життя в древніх київських храмах, а також була заснована Київська колегія (з початку XVIII століття – Києво-Могилянська академія), що стала першим вищим навчальним закладом на східнослов’янських землях.

Петро Могила народився 10 січня 1597 року в сім’ї валаського і молдовського господаря Симеона Могили та семигородської княжни Маргарет. 1607 року внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в 1612 році Кантемиром Мурзою молдовсько-волоських володінь, княжна Маргарет разом з сином мусили покинути Молдову, переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — Стефан Потоцький, князі Самуїл Корецький та Михайло Вишневецький.

Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій 1586 року для захисту та збереження православної віри. Родина Могил сповідувала православ’я, мало тісні зв’язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві. Львів був неподалік від тодішніх молдовсько-волоських володінь; Львівське братство, відчуваючи потребу в коштах, часто зверталося до одновірних молдовських господарів з проханнями про матеріальну допомогу.

Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах: спочатку в Замойській академії, згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії, Парижу. Він вільно володів грецькою, латиною, польською, досить швидко опанував богословську науку, добре знав засади католицького богослов’я.

Після повернення до Речі Посполитої був одним з претендентів на молдовський трон. Його протектором був Станіслав Жолкевський. Пізніше пішов на військову службу, брав участь у Цецорській битві 1620 року та Хотинській битві 1621 року (у підрозділі Яна Кароля Ходкевича).

Після служби у війську Петро Могила почав часто відвідувати Київ, брав активну участь у справах православної віри. Окрім православного виховання цьому посприяли часті зустрічі Петра Могили з митрополитом Йовом Борецьким — наставником ще за часів навчання в Львівській братській школі. Спілкування з Йовом остаточно завершило формування поглядів Петра Могили, визначило напрям його подальшої життєвої діяльності.

Протягом 1622-27 років Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

У 1627 році Петро Могила був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. Митрополит Іов, вмираючи, залишив Петру свою бібліотеку і призначив його духівником. Тоді Петрові було лише 30 років. У такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, цьому посприяла підтримка Борецького та інших впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру.

Як духовний авторитет і впливовий шляхтич Петро Могила був представником киян на Сеймі у Варшаві при обранні польського короля Владислава IV. Завдяки старанням Петра Могили новий король Польщі вперше визнав легітимним існування в Києві чотирьох православних єпархій і митрополії. Незважаючи на всі протести католицького і уніатського духовенства православні отримали від короля Владислава диплом, яким підтверджувалося вільне сповідання віри, здійснення Таїнств, дозвіл реставрувати церкви і будувати нові, створювати при церквах і монастирях братства, богадільні, школи, семінарії та друкарні. Було також затверджене право православного духовенства, дворянства і всього народу православного в Литві і Польщі обирати собі православного Митрополита. Всі київські монастирі були передані у відання Київського митрополита. Відповідні постанови були затверджені королем і Сеймом 1 листопада 1632 року.

Після повернення до Києва Петро Могила з новою силою розгорнув подвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Уся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Новий митрополит висунув перед пастирями суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони передовсім обов’язкової загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах, посланнях Петро Могила щораз концентрував увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю служити прикладом для мирян, виконуючи заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи свою гідність від найменших проступків.

У відомство православного митрополита Могили перейшли Софійський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, Видубицький, Михайлівський, Пустинно-Микільський монастир та інші монастирі та храми. У 1634 році розпочалося відновлення Софійського собору, яке тривало впродовж десяти років. Митрополит наказав також розчистити з-під нашарувань землі залишки Десятинної церкви, під руїнами якої віднайшли мощі святого рівноапостольного великого князя Володимира. Петро Могила своїм коштом відновив стару Церкву Спаса на Берестові, для розпису якої запросив художників з Криту, архітектора Октавіано Манчіні. Вони відновили також Трьохсвятительську і Михайлівську церкви Видубицького монастиря.

Важливою частиною активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії XVII століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646 р.). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і Російської імперії. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, які написав один з учнів Могили Тарасій Земка.[джерело?] Під керівництвом Петра Могили здійснили перегляд та видання інших богослужбових книг. Одна з найвідоміших — це «Служебник» (1629, 1639). На церковному соборі 1642 року в Яссах, у присутності представників Руської, Грецької та Молдовської Церков розглянули, виправили і схвалили подане українськими богословами «Православне сповідування віри».

Під керівництвом Могили склали перший православний катехізис — «Православне сповідання віри». Для його затвердження у 1643 році в Яссах скликали загально-православний синод. Але оскільки з розглядом цього документу справа зволікалася, Могила видрукував короткий катехізис. Повний катехізис було видано вже після смерті Петра Могили в Європі грецькою, латинською та польською мовами. 1696 року його передрукували в Москві, коли він уже заслужив повагу всіх православних богословів західного світу. Довгий час катехізис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.

Особливу увагу звернув Могила на Києво-братську школу, нині звану Могилянською. 1632 року Київську братську школу об’єднали зі школою Києво-Печерської лаври. Після об’єднання школи були реорганізовані в вищий навчальний заклад – Києво-Могилянську колегію, яка з 1701 року було перейменовано в академію. Києво-Могилянська колегія стала першим вищим навчальним закладом на східнослов’янських землях.

Щоб ефективно протистояти поширенню на руських землях римо-католицької релігії, митрополит Петро запозичив весь лад нової школи з кращих європейських, зокрема, латино-польських зразків. Згодом митрополит завів ще й нижчу училище у Вінниці. Він мріяв влаштувати відділення своєї школи також і на північноруських землях. В 1634 році таке відділення його школи, де монахи Києво-Братського монастиря навчали юнацтво, було створено у Москві.

Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646) тощо.

Помер митрополит Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року. Похований зліва біля головного ходу в Успенський соборі Києво-Печерської лаври. На місці поховання встановлена чорна гранітна плита з відповідним написом про смерть відомого митрополита-архимандрита Києво-Печерської лаври.

Петро Могила був канонізований усіма Православними Помісними Церквам.

Зберегти у PDFРоздрукувати