Генерал Іван Микитович Інзов (1768-1845). Головний попечитель іноземних колоністів Південної Росії

Генерал Іван Микитович Інзов (1768-1845). Головний попечитель іноземних колоністів Південної Росії

Іван Микитович Інзов (нар. 1768 — пом. 27 травня 1845, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — військовий діяч Російської імперії, генерал від інфантерії.

До князя Ю.Н.Трубецького, що жив у своєму маєтку в Пензенській губернії, приїхав його старий друг — граф Я.О.Брюс, і привіз з собою маленького хлопчика. Граф гаряче і наполегливо просив князя залишити дитину у себе і дати йому найкращу освіту і виховання, не турбуючись про витрати. Подальша доля хлопчика князя не повинна хвилювати, так як вона заздалегідь забезпечена. Я. О. Брюс не розказав, хто ця дитина, пояснивши, що зможе розкрити таємницю тільки перед смертю. У 1791 році граф помер, і князь Трубецькой так і не дізнався нічого про походження дитини, якого, виконуючи прохання старого друга, він виховував разом зі своїми дітьми, не роблячи будь-яких відмінностей.

Коли Інзову виповнилося 17 років, Катерина II дала розпорядження про виділення юнакові великої суми грошей і прийняття його на службу в Сумський легкокінний полк. Службу почав кадетом у 1785 році, брав участь в турецькому, польському та італійському походах; у 1805 році був черговим генералом армії Кутузова.

У Вітчизняній війні 1812 року командир 9-ї піхотної дивізії у складі 3-й обсерваційної армії Тормасова, брав участь у боях під Кобрином, Городечно, Борисовим, на р. Березина і в переслідуванні відступаючого ворога до Вільно. У 1813 р. за відзнаку при облозі і взятті фортеці Торна нагороджений орденом Св. Георгія 3-го кл. Брав участь у боях у Кенігсварте і при Бауцені. Пізніше став черговим генералом Польської армії Бенігсена, брав участь з нею в боях під Дрезденом та Лейпцигом, а також при облогах Магдебурга і Гамбурга.

У 1818 році Іван Микитович Інзов був призначений головним попечителем і головою піклувального Комітету іноземних колоністів Південної Росії, а з 1820 року був і повноважним намісником Бессарабської області. Як піклувальник над колоністами в 1819 році Інзов курирував виконання «Указу про устрій задунайських поселенців». Особливу увагу Інзов приділив болгарським і гагаузька біженцям, що хлинули в російські межі на лівий берег Нижнього Дунаю в надії захисту від турків. Він домігся для них статусу колоністів нарівні з німецькими переселенцями. Іван Інзов заявив себе справедливим, хоча і строгим до суворості начальником і бездоганно чесною людиною.

Під начальством генерала Інзова перебував класик російської і світової літератури Олександр Пушкін під час заслання на південь Росії. За словами Я.К.Грота, Інзов зрозумів своє завдання зберегти Росії ввірений його піклуванню дорогоцінний талант: до юнацьких захоплень Пушкіна він ставився поблажливо; зокрема, він відпустив поета в подорож з Раєвськими на Кавказ і Крим.

Іван Микитович Інзов помер 27 травня 1845 року в Одесі. Був похований на Першому Християнському цвинтарі. 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано – на його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку.

У 2017 році в місті Болград встановлено пам’ятник генералові Інзову як засновнику міста.

Зберегти у PDFРоздрукувати