Галятовський Іоаникій – письменник-полеміст, агіограф (укладач збірників легенд), проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, громадсько-політичний і церковний діяч. Палкий прихильник єдності руських земель, листувався з царським двором, порушував питання про об’єднання слов’янських сил для боротьби з татаро-турецькою експансією. Сприяв зміцненню українсько-російських політичиих і культурних зв’язків.

Автор популярних полемічних творів: «Ключ разумінія» (1659), «Неба нового» (1665), «Месія правдивий» (1669), «Стара західна церква новій римській церкві» (1678), «Лебідь» (1679), «Фундаменти» (1683), «Алькоран Магометів» (1683). Відіграв істотну роль у розвитку руського письменства ранньомодерної доби, регламентував бароккові форми прозових, ораторських жанрів.

Іоаникій Галятовський походив з Волині. Народився у 1620 році. У 1640-х роках навчався у Києво-Могилянській Колегії, був учнем Лазаря Барановича. Близько 1650 року прийняв чернечий постриг. Служив у Куп’ятицькому монастирі (близько Пінська, тепер Білорусь). Повернувшись до Києва, викладав курс риторики у Києво-Могилянському колегіумі. У 1658—68 роках (після Л. Барановича) — ректор Києво-Могилянської академії, ігумен Києво-Братського монастиря. Від 1668 року — ігумен, згодом архімандрит Чернігівського Єлецького монастиря.

Іоаникій Галятовський помер 2 січня 1688 року в Чернігові, де й був похований у реставрованому ним Успенському соборі Єлецького монастиря.