Олександр Матвійович Вербицький (1875-1958). Архітектор, педагог, інженер

Олександр Матвійович Вербицький (1875-1958). Архітектор, педагог, інженер
Олександр Матвійович Вербицький – один з провідних архітекторів України, інженер і педагог, професор, дійсний член Академії архітектури (1945), почесний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1958), автор проекту сучасної споруди залізничного вокзалу у Києві.

Олександр Вербицький народився 27 вересня 1875 року Севастополі, в сім’ї техніка-будівельника. Після закінчення Севастопільського реального училища він вчиться в Петербурзькому інституті цивільних інженерів, який закінчив в 1898р. Про блискучі здібності молодого Вербицького в роки навчання в інституті свідчать одержані ним дві золоті і срібна медалі. Його прізвище було занесено на почесну мармурову дошку інституту як одного з видатних вихованців.

Відразу після закінчення інституту О.М.Вербицький бере участь у будівництві великого комплексу Київського політехнічного інституту, потім у спорудженні Київського оперного театру. Працює спочатку десятником, а потім помічником виконроба академіка В.М.Ніколаева – аж до відкриття театру, в 1901 році.

Понад 30 років Олександр Матвійович працював в Управлінні Південно-Західної залізниці, спочатку архітектором служби путі, а потім головним архітектором. Він розробляє ескізний проект Київського вокзалу, потім проектує і будує за своїми проектами велику кількість різних споруд; пасажирські будівлі, товарні контори, .паровозні депо, міські станції, учбові заклади, лікарні, жилі будинки у різних містах України, а також Білорусії і Молдавії.

Виняткова працездатність дозволила О.М.Вербицькому виконати ряд інших великих проектів, крім тих, які він розробляв для залізничного транспорту. До таких проектів, здійснених в дореволюційний час у Києві, належать: будинок Держбанку (проект головного фасаду до надбудови), внутрішнє оформлення актового залу і суміжних з ним .парадних приміщень Політехнічного інституту, багатоповерхові жилі будинки на розі вулиць Стрілецької і Рейтерської і по вулиці Енгельса. В той же період він запроектував гуртожиток для студентів Політехнічного інституту, дачі під Києвом і поблизу Батумі, складний архітектурний комплекс “Будинок для безпритульних дітей” в м.Черкасах, архітектурне оформлення портового елеватора в м.Одесі. За його проектами були збудовані споруди присадибні, жилі і господарські в ряді маєтків на Україні, цукровий завод з будівлями народного Будинку, їдальня і адміністративний корпус у Верхнячці, паперові фабрики в м.Малині і Гомелі і т.д.

Роки навчання і початок практичної діяльності О.М.Вербицького збігаються з періодом інтенсивного розвитку капіталізму в Росії, швидкого удосконалення техніки, появи нових конструкцій і матеріалів, а також розширення видів цивільних споруд. Боротьба різних напрямів в архітектурі того часу позначилась на творчості Олександра Матвійовича. Він запроектував і збудував ряд будівель з різною стильовою характеристикою, причому більшість з них виконано у формах модернізованої класики.

З моменту встановлення на Україні Радянської влади О.М.Вербицький чесно і віддано працює над розвитком в республіці архітектурно-будівельної справи, виховує кадри. В перші роки після закінчення громадянської війни він склав проекти кількох клубів, тимчасового пам’ятника В.І.Леніну, спорудженого на Привокзальній площі з ініціативи робітників залізничних майстерень київського вузла.

О.М.Вербицький є автором ряду премійованих конкурсних проектів, серед них проекти Київського вокзалу, архітектурного оформлення моста для Н.-Новгорода (до проекту Є.О.Патона), готелю на 500 номерів на площі Б.Хмельницького в Києві (разом з групою молодих архітекторів) та ін.

Будинок Київського вокзалу, що є останнім за часом і найбільшим твором зодчого, проектувався в роки напружених шукань нових шляхів в архітектурі. Архітектурна думка прагнула до логічності основних будівельно-конструктивних прийомів, до простоти форм. Все це знайшло відображення в архітектурі вокзалу.

Велику практичну діяльність О. М. Вербицький поєднував з консультаціями з питань архітектури в ряді великих проектних організацій і громадською діяльністю.

Багата ерудиція, критичне ставлення до шаблону і неослабне шукання нового в архітектурі з врахуванням сучасної техніки і найновіших будівельних матеріалів, а також висока вимогливість до себе – такі характерні риси цього майстра архітектури.

Слід відзначити широкий діапазон О.М.Вербицького не тільки в архітектурній творчості, але й в галузі образотворчого мистецтва. Великий інтерес являють його роботи маслом, численні етюди, виконані аквареллю і кольоровими олівцями. В кримських пейзажних етюдах відчувається велика майстерність художника; вони характерні своїм колоритом, простотою сюжету і бездоганним виконанням.

Півстоліття віддав О.М.Вербицький педагогічної діяльності. Вперше як педагог він виступає з читанням лекцій з цивільної архітектури в 1909 році на вищих технічних курсах в м.Києві. З 1919 року по 1954 рік, з перервою в роки війни, він керує архітектурним проектуванням в архітектурному інституті, а потім на архітектурних факультетах художнього й інженерно-будівельного інститутів у Києві.

У 1945 році О.М.Вербицький був обраний дійсним членом Академії архітектури і протягом ряду років проводив велику роботу по організації підготовки наукових кадрів через аспірантуру. У 1958 році його обирають почесним членом Академії будівництва і архітектури Української РСР.

Перелік визначних робіт архітектора О. М. Вербицького

1. Головний фасад Київського державного банку. 1901р.
2. Оздоблення актового залу Київського політехнічного інституту. 1902р.
3. Аукційний зал на станції Київ. 1903р.
4. Віадук на станції Ковель. 1903 р.
5. Пасажирська станція в м.Глоби. 1903р.
6. Садиба в маєтку Богополь. 1904р.
7. Багатоповерхові жилі будинки в Києві. 1904 – 1912рр.
8. Паперова фабрика в Малині. 1906- – 1907рр.
9. Дизельна станція в Гомелі. 1907р.
10. Вокзал на станції Ковель. 1907р.
11. Товарна контора на станції Київ. 1907р.
12. Гімназія на станції Ковель. 1908 – 1910 рр.
13. Комплекс споруд цукрового заводу на станції Верхнячка. 1909 – 1910рр.
14. Міська квиткова каса в Києві. 1910р.
15. Паровозне депо в Дарниці. 1910р.
16. Комплекс споруд дитячого будинку в Черкасах. 1916р.
17. Київський залізничний вокзал. 1928 – 1933рр.
18. Проект споруд урядового центру в Києві. 1937р.

Олександр Матвійович Вербицький помер 9 листопада 1958 у Києві, похований на Лук’янівському цвинтарі.