Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970). Видатний педагог, публіцист, письменник, поет

Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970). Видатний педагог, публіцист, письменник, поет

Василь Олександрович Сухомлинський (28 вересня 1918, с. Василівка (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) — 2 вересня 1970, с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський педагог, публіцист, письменник, поет. Заслужений вчитель УРСР. Кандидат педагогічних наук (1955). Член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957); член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968).

Василь Сухомлинський народився 28 вересня 1918 в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 закінчив семирічку. Влітку 1933 мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку вчився в Кременчуцькому медичному технікумі, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і його прийняли у педагогічний інститут.

З 1935 почався педагогічний шлях. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938. Закінчивши інститут, повернувся в рідні місця та працював викладачем української мови та літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 році, під час Великої Вітчизняної війни, Василь добровольцем пішов на фронт. У січні 1942 молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не визнала його навіть умовно придатним для подальшої військової служби.

У червні 1942 року Сухомлинського призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944.

Після визволення України від німецько-нацистських окупантів повернувся в рідні краї і дізнався, що його дружину і маленького сина закатували в гестапо.

У 1948 став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. На Василя Олександровича значний вплив мали погляди Льва Толстого і Януша Корчака, яких він часто цитує в своїх працях.

У 1955 році Сухомлинський захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу». З 1957 року він член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

Василь Сухомлинський – автор сорока монографій і брошур, більше 600 статей, 1200 оповідань і казок. Наукові монографії та статті Василь Олександрович писав російською мовою. Художню прозу – українською. Загальний тираж його книг склав близько чотирьох мільйонів екземплярів різними мовами світу. Головна книга його життя – «Серце віддаю дітям» – удостоєна Державної премії УРСР.

Сухомлинський – видатний радянський педагог-гуманіст, автор самобутної методики виховання дітей та молоді. Як педагог і вчитель він виховував у дітях особисте ставлення до навколишньої дійсності, розуміння своєї справи і відповідальності перед рідними, товаришами і суспільством і, що головне, перед власною совістю.

Василь Олександрович Сухомлинський помер 2 вересня 1970 року.

У 1989 році послідовники створили Міжнародну асоціацію прихильників Сухомлинського (Марбург), а в 1990 р. — Українську асоціацію Василя Сухомлинського, яка систематично проводить Всеукраїнські педагогічні читання, присвячені вивченню і впровадженню у широку педагогічну практику творчої спадщини видатного педагога.

Зберегти у PDFРоздрукувати